Посилання на сайт «Рodfm.ru», де розміщено мій аудіо подкаст

Казочка

Повчальна казочка-віршик "Що посієш, те й пожнеш"

Вірш Іздрика

відкладаєш на завтра усе що потрібно зараз
відкладаєш на потім усе що задумав на завтра
незакінчені справи під стелю збиваються в хмари
нерозкраяні мрії в тобі розкладаються картами

тільки мапи земель необжитих – всуціль біла пляма
а на картах тарó – ані символів ні алегорій
недодумане вчора летить до помийної ями
недодумане нині іще ні про що не говорить

скільки дір у тобі? шкільки шпар поміж днем і ніччю?
скільки прірв поміж думкою словом і рухом?
ти поводишся так мов народжений жити вічно
от послухай себе ти лиш тільки себе послухай:

«відкладаю на завтра усе що потрібно зараз..»
ти навчився чекати а більше не вмієш нічого?
скільки паузу можна тримати практично без пауз?
скільки ждати пришестя – то бога то мого то свого?

так запитую в себе та вже відповім мабуть завтра
нині спати вкладаюсь в делайну прокрустове ложе
і про себе шепочу молитву просту наче мантра:
«я все зможу мій боже повір я все зможу я зможу»

Юрій Іздрик

Юрій Іздрик

Вперше почула про Іздрика у 2011. Тоді у соціальній мережі, переписувалась з новим знайомим, про "таке сяке". Як то буває: обговорення інтересів - музика, фільми, відпочинок, книги. Смаки у нас виявилися дуже схожими, і хоч мені тоді було 18, а йому 25, він наважився порекомендувати мені книгу. Написав: "прочитай Флешка - 2. GB Іздрика." Спочатку, слова які я прочитала здались мені дивними, і я було вже подумала, що це "описка". Щоб не здатись "тупою", я вирішила скористатись інетом, і знайшла все, за запитом. Вже потім я зрозуміла, що "Іздрика" - це не якесь космічно-галлюциногенне слово, а прізвище українського прозаїка.

Почитала про автора, про книгу, полистала роман і мені все сподобалась. До вечора того дня я цей твір прочитала. "Флешка- 2. GB" - книга філософська, це своєрідні роздуми автора про все і про нічого одночасно. Вона підкорює тим, що все описане автором і що постає перед очима - це правда. Дуже багато термінів які бачиш уперше, проте це не "знуджує", навпаки, захоплює інтелектом автора. Згодом прочитала "Подвійний Леон". Тут вже більше "життя" і менше філософії. Розповідь про те, як кохання може привести до наркодиспансера.) Весь роман - це історія хвороби головного героя. Його хвороба, за романом - це втрата індивідуальності та комунікабельності.

Згодом почала читати поезію Юрія Іздрика, яка є багатожанровою. Він пише соціальну, психологічну поезію та любовну лірику. Останнім часом спостерігаю політичні мотиви у віршах: тривогу та обурення поета подіями що відбуваються в Україні. 

Коли читаю його поезію, то іноді думаю, що він виклав на папір те, що я не змогла. Іздрик добирає прості слова, і складає з них абсолютно нові речення, нові погляди та висновки. 

Висовує нові теорії, гіпотези, стає дуже близьким через поезію, до тих хто мислить. 

У пана Іздрика безліч неймовірних віршів, вони захоплюють, вражають. Дуже важливим фактором для мене є те, що в них присутня мораль, докір та мотивація. Мало слів, щоб подякувати Іздрику за його поезію.

Нав`язувати твори Іздрика для читання, я не буду. Це перечить моїм життєвим принципам. Кожен сам має знайти те, що хочеться пізнати. Тим більше, сам Іздрик, про деякі книги говорить:

 "Я не писав цю книгу для широкого загалу. А тепер дивіться: всі мої читачі вже народилися і ще живі." 

 В цих словах істина постмодернізму, щоб читати Іздрика потрібно "дожитись та дочитатись".)) Назвати Іздрика своїм улюбленим письменником і поетом я не можу, він занадто особливий, щоб порівнювати. Він інший.

Ну от, дописалась, знову хочеться почитати Іздрика.)