Юрій Іздрик

Вперше почула про Іздрика у 2011. Тоді у соціальній мережі, переписувалась з новим знайомим, про "таке сяке". Як то буває: обговорення інтересів - музика, фільми, відпочинок, книги. Смаки у нас виявилися дуже схожими, і хоч мені тоді було 18, а йому 25, він наважився порекомендувати мені книгу. Написав: "прочитай Флешка - 2. GB Іздрика." Спочатку, слова які я прочитала здались мені дивними, і я було вже подумала, що це "описка". Щоб не здатись "тупою", я вирішила скористатись інетом, і знайшла все, за запитом. Вже потім я зрозуміла, що "Іздрика" - це не якесь космічно-галлюциногенне слово, а прізвище українського прозаїка.

Почитала про автора, про книгу, полистала роман і мені все сподобалась. До вечора того дня я цей твір прочитала. "Флешка- 2. GB" - книга філософська, це своєрідні роздуми автора про все і про нічого одночасно. Вона підкорює тим, що все описане автором і що постає перед очима - це правда. Дуже багато термінів які бачиш уперше, проте це не "знуджує", навпаки, захоплює інтелектом автора. Згодом прочитала "Подвійний Леон". Тут вже більше "життя" і менше філософії. Розповідь про те, як кохання може привести до наркодиспансера.) Весь роман - це історія хвороби головного героя. Його хвороба, за романом - це втрата індивідуальності та комунікабельності.

Згодом почала читати поезію Юрія Іздрика, яка є багатожанровою. Він пише соціальну, психологічну поезію та любовну лірику. Останнім часом спостерігаю політичні мотиви у віршах: тривогу та обурення поета подіями що відбуваються в Україні. 

Коли читаю його поезію, то іноді думаю, що він виклав на папір те, що я не змогла. Іздрик добирає прості слова, і складає з них абсолютно нові речення, нові погляди та висновки. 

Висовує нові теорії, гіпотези, стає дуже близьким через поезію, до тих хто мислить. 

У пана Іздрика безліч неймовірних віршів, вони захоплюють, вражають. Дуже важливим фактором для мене є те, що в них присутня мораль, докір та мотивація. Мало слів, щоб подякувати Іздрику за його поезію.

Нав`язувати твори Іздрика для читання, я не буду. Це перечить моїм життєвим принципам. Кожен сам має знайти те, що хочеться пізнати. Тим більше, сам Іздрик, про деякі книги говорить:

 "Я не писав цю книгу для широкого загалу. А тепер дивіться: всі мої читачі вже народилися і ще живі." 

 В цих словах істина постмодернізму, щоб читати Іздрика потрібно "дожитись та дочитатись".)) Назвати Іздрика своїм улюбленим письменником і поетом я не можу, він занадто особливий, щоб порівнювати. Він інший.

Ну от, дописалась, знову хочеться почитати Іздрика.)